У Швейцарії українцям стало важче отримати «статус S»

Нині у Швейцарії проживає майже 67 000 українців із особливим міграційним статусом S. Цей вид на проживання тут вони отримали тому, що в їхній рідній країні триває війна. Як пише газета Sonntagszeitung, федеральна влада, проте, вже не надає цей статус так легко, як на самому початку війни.

"На сьогодні ми відхилили вже близько 2 500 клопотань з проханням про надання такого статусу", - говорить Даніель Бах, прес-секретар Державного секретаріату з питань міграції (SEM, підрозділ Мін'юсту). Найчастіша причина відмови: біженці прибули до Швейцарії з інших європейських країн, де вони вже отримали схожу форму захисту і куди вони можуть повернутися в будь-який момент.

Як свідчать дані SEM, на початку війни два з половиною роки тому кількість відхилених заявок з проханням надати у Швейцарії ВНЖ цієї категорії була набагато нижчою. Чи означає це, що влада тепер суворо підходить до цього питання? Даніель Бах заперечує: «Ми завжди підходили до нього дуже уважно. Два роки тому було очевидно, що люди сюди приїжджають безпосередньо з України, але тепер це не завжди так, і це ускладнює саму процедуру (розгляд таких клопотань).

Війна вирує в Україні вже понад два роки. Маргарита Антоні з «Українського Товариства у Швейцарії» зазначила в інтерв'ю новинній програмі Echo der Zeit, яка виходить на громадському німецькомовному радіо SRF, що багато біженців з дітьми тепер виходять із того, що вони вже ніколи не зможуть повернутися до своєї країни. «Як правило, батькам доводиться тоді ставити собі питання, що це означає для них у довгостроковій перспективі»?

За словами М. Антоні, біженці шукають зараз найкращий можливий варіант для себе та своєї сім'ї, і для багатьох таким варіантом є саме Швейцарія. «Це безпечна країна, має дуже гарну репутацію з точки зору і доступу до ринку праці, і соціальної інтеграції дітей у школі, і в плані можливості відвідувати безкоштовні мовні курси». Тим не менш, багато українців відчувають, що ВНЖ категорії S знаходиться в цій країні під політичним тиском.

«Ймовірно, у якийсь момент такий міграційний режим має закінчитися, вони не захочуть тримати нас у себе нескінченно довго», — каже Павло Длабоха. Під «ними» він має на увазі Швейцарію, під «нами» — біженців. Павло Длабоха – громадянин Швейцарії та син українських батьків. Викладач музики у Люцерні, він мешкає у Швейцарії з кінця 1960-х років, будучи також членом правління «Українського Товариства у Швейцарії». Він відчуває, що багато хто в Швейцарії займає вже куди менш відкриту, ніж раніше, позицію. "Вони думають, що, мовляв, ми вже зробили достатньо, з нас достатньо".

Павло Длабоха добре розуміє і швейцарців, і біженців. Однак, описуючи нинішній емоційний стан останніх, він використовує поняття «тривога», яке зараз опановує їх. Тривога поєднується з невпевненістю у майбутньому. Що буде з моєю рідною країною, де йде війна? Почуття тривоги ще більше посилюється через те, що відбувається тут, у Швейцарії, у політичній сфері.

За його словами, у біженці викликають занепокоєння, наприклад, нещодавні рішення малої сенаторської палати парламенту Швейцарії, Ради кантонів. У червні 2024 року вона прийняла дві пропозиції, спрямовані на обмеження статусу S, всі адміністративні процедури тепер займають набагато більше часу, нарешті цей статус поки дійсний до березня 2025 року. І що потім? Все це також викликає почуття тривоги та невпевненості.