У польському дитсадку цькували хлопчика з України

Син українки відвідував дитсадок у Вроцлаві. За словами мами, він почав часто говорити, що його ображають і він не хоче туди йти. Спершу вона думала, що хлопчик просто не хоче вставати вранці. Але коли у нього від стресу почалося блювання, забила на сполох, пише ukrayina.pl.

За словами мами, діти говорили йому, що він народився непотрібним і лише створює проблеми для всіх. Після цього хлопчик запитав у мами, чи вона його взагалі любить. Про це вона розповіла wyborcza.pl.

"Як дитсадок міг не повідомити мене чи чоловіка про ситуації, коли нашу дитину принижували? Директорка розповіла, що агресивний хлопець із групи вже ходить на терапію. Я навіть не почула вибачень", — каже Анна.

За словами української родини, керівництво допускало насилля. "Коли син прийшов додому голодний, я дізналася, що вихователька забрала його обід і віддала іншій дитині, — розповідає мама. — Персонал стверджував, що моя дитина не хоче їсти. Але я добре знаю, що мій син любить рибу. Тобто йому навіть не дали поїсти".

Коли хлопчик вирвав від стресу перед дитсадком, родині ніхто не допоміг. А іншого разу, хлопчик захворів. "У нього піднялася температура після гри, під час якої діти переодягалися в різні костюми, – каже мама. — Син хотів бути поліцейським, йому дали тонкий костюм. У ньому він просидів до того часу, поки його не забрали з дитсадка. Надворі було холодно, тож ноги були червоні. Чому ніхто не звернув на це уваги? В Україні ми ставимося до вихователів дитсадка як до другої матері для наших дітей".

Керівництво дитсадка повідомило wyborcza.pl, що зобов’язане узгодити відповіді з пресслужбою муніципалітету. Згодом Агата Дзіковська з муніципального управління заявила, що "випадків ворожого ставлення до дітей з України керівництво не помітило".

Зараз хлопчик ходить в інший дитсадок. "Але попередній садок зробив його лякливим, надчутливим і сором'язливим, — каже мама. — Ні психолог, ні психіатр не знайшли жодних відхилень. Він вдома читає, пише, рахує. Польською розмовляє навіть краще, ніж я. Зараз він повернувся до життя і не може дочекатися, поки піде до школи. Проте ту агресію, яку він пережив у шість років, уже не компенсують".